Высокорослая голубика,черника,лохина

 

Высокорослая голубика,черника,лохина

описание сортов голубики,черники,клюквы,брусники



Чорниця та лохина


Класифікація:


Чорниця відноситься до роду Vaccinium разом з групою інших дикоростучих ягідних культур, що включає лохину (голубіку), брусницю та клюкву.

На Україні в дикому вигляді росте чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus) та лохина драговинна (Vaccinium uliginosum). Дикоростуча чорниця (Vaccinium myrtillus) в культуру не введена – в даний час ведеться селекційна робота над відбором комерційно привабливих форм та сортів цієї рослини.

На американському континенті (США та Канада) ще в 20-х роках минулого століття розпочалася селекційна робота, що призвела до появи культурних сортів лохини (голубіки). Часто окультурену лохину називають великоплідною американською чорницею, що призводить до непорозумінь і суперечок.

В даний момент в культуру введено широкий асортимент сортів декількох типів лохини, а саме:

Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum) – найбільш розповсюджений тип – сорти цієї лохини достатньо морозостійкі і культивуються практично на всій території Сполучених Штатів, а також в Австралії, Новій Зеландії, Китаї та, з недавнього часу, в Польщі

Лохина низькоросла (Vaccinium angustifolium) – основний тип з підвищеною морозостійкістю для більш суворих регіонів – в основному північ США, Канада та континентальний Китай

Лохина заяча (Vaccinium ashei) – сорти цього типу не потребують тривалого періоду понижених температур для яровизації та мають понижену зимостійкість, а тому вирощуються в основному на півдні США.


Подальша інформація стосується лохини високорослої, що придатна до вирощування в деяких грунтово-кліматичних зонах України.

Анатомія та морфологія:


Лохина – багаторічний кущ, що має добре розгалужену кореневу систему, яка, в основному, розміщується в шарі грунту 30-40 см. Коренева система пристосована до існування у перезволоженому субстраті з високим вмістом органічної речовини та, на відміну від більшості інших рослин, не має кореневих волосків, що відіграють значну роль у живленні та водопостачанні.

В природних умовах рослини роду Vaccinium мають на кореневій системі мікоризу (симбіотичний грибок), що полегшує мінеральне живлення, зокрема надходження в рослину азоту. В культурі симбіоз спостерігається в меншій мірі.

Доросла рослина має 15-18 пагонів, що відходять від коронки (кореневої шийки). Урожай формується на бруньках, що заклались в попередньому сезоні.

Господарська характеристика:


Лохина високоросла – досить морозостійка рослина. Вона добре переносить зниження температури до –24...-30ОС (в залежності від сорту).

Пагони лохини можуть бути прямостоячі чи дещо пониклі – це залежить від сорту та визначає придатність останнього до механізованого збирання.

В умовах України ранні сорти лохини високорослої (Спартан, Патріот, Блюджей) можуть пошкоджуватись весняними заморозками (критична температура для періоду цвітіння - -1 ОС). Середньостиглі та пізньостиглі сорти (Норзкантрі, Норзскай, Блюкроп, Нельсон, Еліот) цвітуть пізніше, коли загроза пошкодження цвіту низькими температурами значно менша.

Лохина може формувати ягоди без перехресного запилення, проте кращий урожай отримується при можливості перехресного запилення (декілька сортів з однаковим періодом цвітіння на одній плантації) та наявності комах запилювачів – найкраще джмелів (можна використовувати і медоносних бджіл - 2-4 вулики на гектар).

З дворічного саджанця перший урожай отримують зазвичай на третій рік після посадки (близько 0.5 кг з куща), така рослина вступає в повне плодоношення на 5-6 рік (2-4 кг ягід з куща в залежності від сорту), плантація може використовуватись до 50-60-и річного віку.


Вибір місця і підготовка грунту:


В зв’язку з загрозою пошкодження цвіту весняними заморозками для ранніх сортів потрібно вибирати ділянку з відсутністю застою холодного повітря та бажано не південної експозиції (де вегетація розпочнеться раніше).

Бажано уникати попередників, які сприйнятливі до вільноживучих нематод (цукровий буряк, картопля, суниця). Також не рекомендується закладати плантації на ділянках з високою заселеністю ґрунтових шкідників (личинки травневого хруща та жука-ковалика).

Ділянка має бути добре дренована, з рівнем залягання ґрунтових вод не ближче 60 сантиметрів від поверхні грунту.

Механічний склад – легкий суглинок чи супісок. Рослини погано ростуть на грунтах важкого механічного складу.

Оптимальний рівень рН – 4.5...5.2

Для зниження рівня рН використовують внесення сірки. Щоб знизити рН на одну одиницю потрібно внести від 350-400 кг/га на грунтах легкого механічного складу, або 1000-1200 кг/га на середніх суглинках. Сірка має бути внесена в попередньому сезоні для окислення ґрунтовими бактеріями.

Лохина добре росте і плодоносить на грунтах з високим рівнем органічної речовини – для збагачення грунту на органіку за рік до посадки рекомендується вирощувати сидерати з послідуючою заробкою зеленої маси (алкалоїдний люпин чи подвійний посів гірчиці).

Посадка:


Посадковий матеріал може бути однорічний (вкорінені живці), дворічні або трьохрічні саджанці. Найбільш технологічними та прийнятними з економічної точки зору є дворічні саджанці.

Якщо використовується розсада в горщиках (контейнерах) – перед посадкою обов’язково потрібно розкришити грунт та розправити коріння рослини.

Постачальник повинен мати сертифікований безвірусний матеріал – при розмноженні лохина може заражуватись великою кількістю вірусів, що значно знижують потенціал сорту та легко поширюються на всю плантацію.

Схема посадки має відповідати параметрам техніки, що буде використовуватись для догляду за насадженнями та збором продукції. Міжряддя можуть бути від 2.6 до 3.5 м (якщо в майбутньому планується використовувати комбайн для збирання ягід – мінімальна ширина міжрядь має становити 3.0 м). Відстань між рослинами може бути від 0.8 до 1.6 м.

Деколи практикують загущену посадку з мінімальною відстанню між рослинами в ряду – через 4-5 років кожну другу рослину пересаджують на інше місце (лохина добре переносить пересадку).

Посадку можна проводити восени та навесні. Весняній посадці надають перевагу – відсутня загроза пошкодження молодих рослин взимку.

Висаджування рослин проводять вручну. При можливості в кожну лунку додають торф. Перед посадкою обов’язково перевіряють функціонування системи зрошення - одразу ж після посадки має бути проведено полив.

Зрошення:


Лохина досить вимоглива до умов зрошення.

Зазвичай використовують систему крапельного зрошення – в даному випадку можна використовувати фертигацію і внесення засобів захисту в кореневу зону рослин.

Обов’язково проводять аналіз поливної води на вміст мінеральних солей (електропровідність ЕС < 1.2), рН води має бути не вище 6.0 (або перед поливом воду закислюють сірчаною кислотою).

Рослини потребують найбільше вологи в період цвітіння – дозрівання ягід. В цей час плантацію поливають двічі на тиждень (загалом норма 25-40 мм вологи).


Інтегрований захист насадження:


При вирощуванні в агробіоценозі лохина буде уражуватись шкідниками та хворобами. Так, як ця культура є новою для України зараз досить важко оцінити можливий фітопатогенний тиск.

Беручи до уваги досвід вирощування цієї культури у інших країнах можна стверджувати, що в Україні є достатньо широкий вибір зареєстрованих засобів захисту рослин, що можуть бути використані на даній культурі у разі потреби.

Для обмеження ризиків зниження урожайності плантації внаслідок пошкодження насадження шкідниками та хворобами варто відповідально підійти до вибору ділянки, підготовки грунту та знищення ґрунтових шкідників перед висаджуванням рослин. Також особливу увагу варто приділити якості і чистоті посадкового матеріалу для уникнення ввезення шкодочинних об’єктів з інших країн.


Удобрення:


Рослини лохини потребують невеликої кількості елементів живлення та погано переносять підвищену концентрацію добрив.

Азот потрібно вносити в аміачній формі (або карбамід – потім амідний азот переходить в аміачний). Нітратний азот рослини сприймають погано, а в підвищених дозах він має токсичний ефект.

Найкращий вид азотного добрива – сульфат амонію – це добриво понижує реакцію ґрунтового розчину (особливо актуально на наших карбонатних грунтах, де після внесення сірки для пониження рН потім реакція починає вирівнюватись).

Норма внесення азоту становить 50-70 кг/га діючої речовини. На грунтах, багатих органікою вона може бути занижена, на легких бідних грунтах, або в випадку мульчування некомпостованою тирсою – підвищена.

Фосфор – в середньому вносять 60-80 кг/га д.р. фосфору на рік в залежності від результатів аналізу грунту та експрес аналізу листкової проби.

Калій – вносять зазвичай 50-100 кг/га д.р. калію за сезон. Як і для більшості інших ягідних культур, потрібно уникати хлориду калію та інших хлорвмісних форм добрив.

Мікроелементи.

Мікроелементи найкраще вносити позакореневим підживленням, тому, що низький рівень рН грунту, який потрібно утримувати, блокує доступ рослини до ґрунтових запасів більшості з них.

Прояв дефіциту на зовнішньому вигляді рослини є запізнілим показником потреби елементів живлення. Краще декілька разів на сезон проводити аналіз листкової проби для коригування системи удобрення.


Мульчування та обрізка:


Плодоносні ряди бажано мульчувати торфом чи тирсою. Тирсу використовують зазвичай компостовану на протязі попереднього року (для уникнення іммобілізації азоту мікроорганізмами). Можна використовувати свіжу тирсу листяних порід дерев (збільшуючи норму азотних добрив на 40-50%). Тирса хвойних порід дерев обов’язково має компостуватися перед внесенням.

Спочатку вносять 5-10 см тирси в ряди та перемішують її з верхнім шаром грунту (20 см), а потім кожних 3-4 роки шар тирси поновлюють, щоб уникнути оголення кореневої системи.

Мульчування тирсою знижує тиск бур’янів, створює оптимальний водно-повітряний режим для функціонування кореневої системи та спрощує підтримання низького рівня рН в кореневмісному шарі субстрату.

Обрізку проводять ранньою весною, коли помітне зимове пошкодження пагонів (якщо таке мало місце).

Пагони лохини з часом товстішають та утворюють більшу і більшу кількість латеральних плодових гілочок. При такому загущенні розмір ягід зменшується і їх якість погіршується. Тому такі гілки варто видаляти. Зазвичай при обрізці видаляють кожну шосту гілку (якщо кущ має 12 гілок, то вирізають 2 найстаріші).

Також видаляють пошкоджені та заражені хворобами пагони, та гілки, які доторкаються грунту. Для покращення якості ягід та їх розміру варто дещо проріджувати плодові гілочки, на пагонах, що залишились для плодоношення.


Збирання врожаю:


Збирання ягід проводять від початку липня до вересня місяця (в залежності від сорту).

Ягоди набувають насиченого темно-синього забарвлення за 3-4 дні до повної стиглості.

Збір проводять раз на 7-10 днів. Рекомендується збирати врожай вранці, після випаровування роси. Продукцію відразу ж охолоджують та зберігають при температурі 0...+1оС та відносній вологості повітря 90-95%. При дотриманні таких умов ягоди можна зберігати до 14 днів без втрати якості.

При використанні деяких сортів та відповідній схемі закладання насадження можна механізувати процес збирання врожаю.


Сорти:


Блюетта – ранній сорт отриманий в 1968 році. Кущ середнього розміру, компактний. Ягоди темно-сині, можуть залишатися на рослині довгий час. Транспортабельність низька.

Придатний до механізованого збирання (після першого збору вручну).

Зимостійкість добра, проте сприйнятливий до хвороб.

Поляріс – новий ранній сорт з середньою продуктивністю та величиною ягоди. Проте має сильний аромат та приємний смак.

Не самозапильний – необхідно поєднувати з іншими сортами з таким же періодом цвітіння.

Блюрей – сорт середнього терміну дозрівання виведений в 1959 році. Кущ сильнорослий прямостоячий, добре розмножується. Ягоди великі, темно-сині, ароматні, утворюються в міцних гронах, що дещо ускладнює збирання. Транспортабельність добра.

Урожайність висока, проте рослина може загущуватись, що призводить до зниження якості продукції.

Дюк – середньостиглий сорт виведений в 1987 році.

Призначення – переробка та свіжий ринок.

Цвіте пізно – квітки практично не пошкоджуються весняними заморозками. Кущ сильнорослий, прямостоячий. Зимостійкість добра.

Ягоди середнього розміру, світло-синього кольору, міцні, з легким ароматом, при зберіганні аромат посилюється. Придатний для заморожування. Урожай дозріває дружно – можна збирати за 2-3 збори.

Патріот – середньостиглий сорт виведений в 1976 році.

Кущ прямостоячий, середнього розміру. Ягоди великі і міцні з сильним ароматом. Морозостійкість висока, проте через раннє цвітіння може пошкоджуватись весняними заморозками.

Спартан – середньостиглий сорт виведений в 1978 році.

Призначення – в основному свіжий ринок.

Рослини сильнорослі, прямостоячі, розлогі.

Ягоди дуже великі, світло-сині, з сильним ароматом. Сорт через пізнє цвітіння практично не пошкоджується весняними заморозками, проте досить вимогливий до ґрунтових умов.

Река – новий сорт новозеландської селекції.

Призначення – переробка та свіжий ринок.

Кущ прямостоячий, сильнорослий, високопродуктивний. Ягоди середнього розміру, транспортабельні. Урожай формується в нещільних кластерах. Придатний до механізованого збирання. Урожайність висока починаючи з перший років життя.

Особливістю цього сорту є гарна адаптація до різних ґрунтових умов.

Хардіблю – новий сорт середнього терміну дозрівання.

Призначення – переважно переробка.

Сильнорослий прямостоячий кущ. Швидко розростається, стабільний високий урожай. Можливе механізоване збирання (за один-два збори).

Ягоди середнього розміру, світло-синього кольору, формуються в нещільних кластерах. Дуже солодкі, з високим вмістом сухих речовин.

Еліот – виведений в 1973 р. Дуже пізній (серпень-вересень), ягоди міцні, невеликі, світло-синього кольору з слабким ароматом, дещо терпкі. Транспортабельний, добре зберігається. Урожайність висока.

Босий О.В.,


Создан 22 мар 2008



  Комментарии       
Всего 1, последний 3 года назад
yw5u 14 мая 2011 ответить
де можна купити кущі лохини
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником